Неофіційний сайт Павла Табакова

Вже два з половиною роки глядачі телеканалу «Інтер» стежать за виступами учасників проекту «Шанс», який знаходить нових «зірок» естради за допомогою народного співоцького конкурсу «Караоке на майдані». Переможці «Караоке» мають змогу попрацювати з професіоналами і показати свій талант. За результатами голосування глядачів і визначається переможець «Шансу». З проекту вже вийшло чимало артистів, які сьогодні є вже достатньо популярними: Віталій Козловський, Олександр Воєвудський, Наталя Валевська, Денис Болдишев, гурт «Авіатор». Останній переможець проекту «Шанс» - професійний музикант, львів’янин Павло Табаков, який у фіналі набрав більше 132 тисяч голосів, розповів «ЖМ» про своє «післяшансове» життя.
- Павле, розкажи будь ласка, що ти відчував, коли оголосили остаточні результати голосування, і ти зрозумів, що переміг?
- Я до останнього моменту стояв на сцені і вже уявляв, як я буду вітати Петра (учасник, що до фіналу займав перше місце – «ЖМ»), говорити, що це був своєрідний експеримент у моєму житті, що я, такий класичний музикант, раптом потрапив на «Шанс» і відчув себе у новому амплуа. Після оголошення результатів я був приголомшений, бо вони направду були несподівані.
- Під час участі у проекті «Шанс» у тебе була внутрішня впевненість, що ти можеш стати переможцем?
- Я був постійно впевнений у своїх силах, знав, що я можу показати хороший результат, але я не був абсолютно впевнений, що я можу виграти, бо це залежало здебільшого від тих людей, які за мене голосували.
- Як змінилося твоє життя після «Шансу»?
- Воно явно змінилося, особливо після того, як я переміг. Тоді дуже багато друзів і просто людей, які голосували за мене, страшенно мене вітали, і від того у зламався мій мобільний телефон, довелося купувати новий. З’явилося багато цікавих пропозицій, і я чекаю на нові. Хоча моя перемога не дуже підійшла моєму колективу, вони сподівалися, що я просто візьму участь у проекті, та і все. Тепер хлопці приїхали з Голландії просто з таким запитанням: «А до тебе ще можна звернутися, щоб ти з нами працював?»
- Чого очікувати найближчим часом твоїм шанувальникам? Чи ти візьмеш участь у якихось пісенних конкурсах?
- Я хотів би взяти учать у пісенних конкурсах, наприклад, у «Слов’янському базарі» чи «Новій хвилі», але поки що не було якихось конкретних пропозицій, в контракті це теж не прописано.
- Хотів б потрапити на конкурс «Євробачення» і перемогти?
- Хотів би, але боюся що «Євробачення» цього року мені не світить. По-перше, відбір уже закінчився, а по-друге, два конкурси на рік для мене забагато буде. Тобто, це вже нереально. Але мені буде насправді цікаво подивитися, хто виступатиме від України.
- Які пісні ти б хотів співати – популярні чи більш вишукані, так би мовити, «нести мистецтво у маси»?
- Я взагалі за те, щоб в Україні створили продюсерське агентство (хоча це нереально, це лише мрія), подібні є у США (Original artists) та інших країнах. Вони продукують нестандартну музику – це не є рок або поп, або джаз, це своєрідний синтез стилів. Він мені до душі, я захоплююся такою музикою дуже довго (хоча, звичайно, слухаю і поп-музикою), останні дев’ять років я працюю в стилі а-капелла. Спочатку з гуртом «Менестрелі», потім з «Орфеєм», тому мені важко змінити стиль. Наприклад, пісні, що нам написали для Гала-концерту, в принципі не є суперхітами, але тим не менше пісня, яку я заспівав, «Параноя», починає все більше подобатися людям.
- Коли і за яких обставин ти вирішив стати співаком? Розкажи коротко про свій творчий шлях.
- У мене взагалі не було такої мети – стати співаком. Співати я починав поступово, більше все ж-таки був музикантом, в мене основна освіта – це Львівське музичне педагогічне училище, потім Львівська консерваторія, клас акордеону. Я почав займатися співом тільки з хорами, спочатку з «Менестрелями», тепер з гуртом «Орфей», який дав мені дійсно багато. Можна сказати, «виспівався» по хорах, трошки займався з викладачем вокалу для опанування азів, потім співав джаз. А взагалі, я просто багато слухав хорошої якісної музики і намагався це все копіювати і створювати щось своє, розвивати креативну жилку.
- Твої батьки нічого не змушені були продавати, як сім’я Миколи Баскова, щоб навчити тебе музиці?
- Мої батьки точно не продавали нічого, хіба що саксофон, який я вирішив опанувати як четвертий інструмент (перші три – гітара, акордеон і фортепіано, на якому взагалі граю із величезним задоволенням). На саксофоні мене вирішив навчити грати мій тато, але просто не витримали сусіди, які почали стукати по батареях, тож довелося продати інструмент. Це і є єдина жертва моєї творчості.
- Робота для тебе – це поклик серця чи спосіб заробляння грошей?
- Я можу сказати, що мені моя робота подобається, я люблю приносити людям радість своїми емоціями, співом, або грою, дарувати якусь частинку себе. Навіть якщо виступ триває більше двох годин, що дуже важко, але тим не менше від того є сатисфакція. А якщо те, що мені подобається, ще й приносить гроші, то це взагалі дуже добре.
- Ти раніше думав про те, щоб почати сольну кар’єру? Ти плануєш залишити ансамбль «Орфей» найближчим часом?
- Я її колись починав вже, трошки попрацював як сольний співак, а потім з’явилися «Менестрелі», і я вирішив віддатися гуртові, де я був солістом і аранжувальником.
У найближчий рік я не можу залишити «Орфей», бо підписані певні угоди за кордоном, і просто нереально буде піти зараз. Всі умови треба буде обговорювати, бо я можу відмовитись від деяких концертів, але від основних гастрольних турів – ні. В а-капелльному гурті не так просто знайти заміну, оскільки треба вивчити купу репертуару, і звісно голос повинен бути відповідний.
- Як ти розумієш талант?
- Якщо коротко – він або є, або його нема. Я також підтримую думку, що до таланту треба докладати багато праці і, звісно ж, не закопувати його в землю.
- Назви складові твого успіху.
- Мені ще багато чого потрібно, щоб досягти успіху: хороший продюсер, хороший юрист, і хороший спонсор. У творчому аспекті перепон не повинно виникати.
- Чи є у тебе девіз, який допомагає у житті?
- Процитую класиків: «Ваше жизненное кредо? – Всегда!» (сміється)
- Щоб ти хотів обов’язково зробити у житті?
- Я би хотів напевне правильно і мудро реалізувати весь той талант, який дав мені Бог. Я вважаю, що якщо маю певне обдарування, я маю поділитися ним з людьми.
- Що допомагає тобі зберігати гармонійний душевний стан?
- Шоколад. Я взагалі дуже полюбляю солодке і фрукти. Це мене добре відновлює.
- Що може миттєво покращити тобі настрій?
- Напевно, зустріч з цікавою людиною, яка випромінює яскраві позитивні емоції. Наприклад, коли я потрапляю у коло моїх друзів, у «Орфей», то забуваю про усі проблеми, які накопичилися за день.
- Що тобі потрібно для щастя?
- Пам’ятаєш цитату з фільму: «Что такое счастье? – Счастье – это когда тебя понимают». Тобто потрібне розуміння.
- Яку якість у собі ти вважаєш найціннішою, а яку – найгіршою?
- Напевно, найціннішою – те, що мене дуже важко вивести з себе, а найгіршою – що коли мене все-таки виведуть з себе, то це буде просто катаклізм.
- Які якості найбільше цінуєш в людях?
- Це порядність, тактовність, вміння правильно і мудро спілкуватися і завжди адекватно оцінювати себе і ситуацію.
- Навколо тебе є люди, яким ти повністю довіряєш?
- Є, звичайно. Для мене, як і для багатьох, це батьки. Їм я можу довірити все, крім напевно глибокого інтиму.
- Яке, на твій погляд, найголовніше випробування у кар’єрі популярного виконавця?
- Із досвіду інших виконавців знаю, що якщо дуже високо злітаєш, то потім дуже боляче падати. Це напевно найтяжче випробовування, коли раптом на тебе звалилася слава, бо до неї треба завжди помірковано ставитися.
- Ти вже відчув себе відомим?
- Оскільки зараз холодно, то відомим я себе відчуваю, коли знімаю шапку, лише тоді впізнають.
- Додому прихильники не телефонують, під’їзд не обписують?
- Під’їзд на жаль обписують, але то розпочалося ще до мого народження, тому я не знаю, кому призначені ці погані написи (сміється). Додому телефонують переважно друзі, хоча було декілька дивних дзвінків. Телефонували дуже специфічні люди з оригінальними пропозиціями і думками. Мені от запропонували відразу після «Шансу» працювати Дідом Морозом. Я сказав, що стільки не вип’ю, щоб працювати у них Дідом Морозом (сміється).
- Не боїшся захворіти на «зіркову хворобу»?
- Дуже багато дзвонять зараз моїх колег і питають: «З тобою ще можна говорити?» Я відповідаю: «Ну поки я з вами говорю, значить немає ще зіркової хвороби». Тобто я вважаю, що після тих випробувань і творчої діяльності, що я вже мав, важко говорити про зіркову хворобу. Звичайно ж, слава приємна, але я знову повторю – до неї треба помірковано ставитися.
- Чи бентежить тебе підвищена увага жінок?
- Так, мене бентежить (еротичним шепотом). Уявляєш, який в тебе запис буде? (сміється).
- Намалюй словесний портрет ідеальної для тебе жінки.
- Я відповім гуцульським тостом: «Давайте вип’ємо за трьох жінок: за ту, що життя дала, за ту, що жити не дає, і за ту, що як подивишся, аж жити хочеться!»
- Ти віриш у те, що Бог створив жінку з ребра Адама?
- З цього приводу є анекдот: якось Адам зник на цілий вечір, а коли повернувся і ліг спати, Єва підкралася до нього і таємно перелічила йому всі ребра (сміється). А взагалі я вважаю, що Біблія – то така книга, який треба довіряти. Це довге питання, можна занурюватись в історію дуже далеко. Я десь півроку тому прочитав роман «Код Да Вінчі», який мене насправді заінтригував, оскільки я завжди цікавився релігією.
- Ти належиш до прихильників чи супротивників святкування 8 березня?
- Ні до перших, ні до других. Якщо мені буде приємно привітати маму або кохану дівчину, я це зроблю і без 8 березня. Але якщо є таке специфічне свято, і можна зайвий раз зробити приємність жінкам, то із задоволенням!
- Твої побажання читачкам журналу «Женский мир» (до свята 8 березня).
- Мені дуже подобається таке побажання: будьте, будь ласка, щасливі!

МІНІ-АНКЕТА ЖУРНАЛУ.
1. Справжнє ім’я
Павло Табаков
2. Дата та місце народження
27.04.1978. Україна, Львів
3. Захоплення
Хороша музика, плавання.
4. Улюблений фільм / актори
«Иван Васильович меняет профессию». Актор – Мел Гібсон.
5. Улюблена книжка
Сомерсет Моем «Театр».
6. У дитинстві хотів стати ... археологом
7. Яку музику слухаєш взагалі / з української естради?
Поп-джаз / Океан Ельзи, Квітка Цісик

Розмовляла Тетяна ФІСЕНКО.

„Женский мир”, березень 2006 р.