Неофіційний сайт Павла Табакова

Павло Табаков – професійний музикант. Він тривалий час виступав у складі секстету „Менестрелі”, на сьогодні багато концертує як джазовий соліст та учасник октету класичної музики „Орфей”. Павло закінчив львівські музично-педагогічний коледж і музичну академію по класу акордеона. Працює викладачем музики у Львівській державній фінансовій академії.
Крім цього, Павло став другим львів’янином (перший – відомий на сьогодні співак Віталій Козловський), який здобув перемогу у проекті „Шанс” на телеканалі „Інтер”.
- Павло, твої колеги по цеху: Віталій Козловський, хлопці з гурту „Авіатор”, які теж пройшли загартування „Шансом”, розповідають, що їхнє життя поділилося на дві частини: до цього телепроекту і після нього, коли вони відчули себе частинкою шоу-бізнесу. Ти ж – професійний музикант. Яку роль „Шанс” відіграв у твоєму житті? Чи став він і для тебе переломним періодом?
- Так, для мене участь у цьому телепроекті теж стала переломним періодом. Для кожного артиста перемога у конкурсі – суттєве досягнення, яке відкриває майбутнє і дає більше можливостей для творчості і кар’єри. Та після участі у „Шансі” я не мав наміру забути і покинути своє минуле. Я далі співпрацюю, вже третій рік, з октетом „Орфей”. Не роблю жодної різниці між роботою з цими хлопцями і шоу-бізнесом. Ми разом підкорюємо і Україну, і Європу.
Розумію, що у кожній справі, кожній сфері життя є свої злети і падіння, досягнення і невдачі. Не зважаючи на певні розчарування, закулісні інтриги, які побачив у „Шансі”, не маю наміру відступати, буду йти тільки вперед і всім раджу робити саме так.
- Після твого злету у „Шансі” пройшло вже кілька місяців. Які у тебе на сьогодні відносини із іншими конкурсантами?
- Зовсім недавно я повернувся із Києва, де відбулися зйомки ювілейної сотої програми „Шанс”. Там мав нагоду побачити усіх колег конкурсантів-фіналістів. Було цікаво знову з усіма поспілкуватися.
- Чи можлива дружба у шоу-бізнесі? Кого з артистів можеш назвати своїм другом?
- Я товаришую з тими виконавцями, з ким ми разом брали участь у „Шансі”, зокрема з Дімою Іващенком, Галею Іванніковою, Надією Дорофєєвою. Також підтримую дружні відносини із артистами: клоунами, ілюзіоністами, співаками, танцюристами, з якими часто пересікаємося на спільних концертах, вечірках. Маю багато друзів у середовищі шоу-бізнесу.
- На сьогодні тобі не тісно у Львові?
- Вважаю Львів осередком української пісні і творчості. Київ, міста Східної і Південної України – це інше середовище. В жодному разі не маю наміру рвати своє коріння, відректися від нього і переїхати зі Львова назавжди. При потребі я можу на певний час переїхати до Києва, але не назавжди. Маю у Львові багато друзів, колег музикантів, в яких завжди знаходжу підтримку і корисні поради. Тому не хочу міняти того, що маю і ціную, чим дорожу.
- Головна нагорода для переможця „Шансу” - контракт із продюсерською агенцією, своєрідна путівка у велике плавання в океані шоу-бізнесу. Ти вже його підписав?
- Ще ні, на сьогодні він, так би мовити, у зависшому стані. Покищо ми узгоджуємо усі його умови. До варіанту, який мені запропонував телеканал „Інтер”, я вніс свої корективи і пропозиції. Мусимо знайти компроміс. Можливо, цей процес триватиме довго, але я нікуди не поспішаю, адже маю роботу.
- Які із запропонованих умов контракту тебе категорично не влаштовують?
- Я поставив однією із основних умов те, що я сам обиратиму репертуар, сам вирішуватиму, що співатиму. Не виконуватиму пісень, які мені будуть нав’язувати. Я зрілий, складений музикант. Не перший день „варюся” у цьому середовищі, тому сам можу собі дати раду із аранжуванням, композицією.
- Готовий до експериментів із зовнішністю, сценічного образу?
- Звичайно, не буду впадати у крайнощі. Не маю наміру себе повністю перефарбовувати і обвішувати якимось хрестами, наприклад. Якщо сценічні експерименти не суперечать моїм глибоким принципам і переконанням, то я на них погоджуюся.
- В естради жіноче чи чоловіче обличчя? Кому легше розкрутитися?
- На мою думку – жінкам. Вони мають, що показати, „беруть” зовнішністю і фігурами. До прикладу, маємо велику кількість суто комерційних проектів: „ВіаГра”, „SMS”, тощо. Відтак, на мою думку, в української естради жіноче обличчя.
Але, водночас, проаналізувавши телепроект „Шанс”, серед його переможців тільки одна дівчина – Наталка Валевська. Всі решта – хлопці. Ми нещодавно говорили про це із Володимиром Бебешком. Це свідчить про те, що голосують і проявляють свою активність дівчата, переважно підліткового віку, які хочуть бачити на сцені гарних хлопців.
- Мабуть, тому „Інтер” і підтримує цю політику перемоги хлопців...
- Не думаю, що це так. Я пройшов цю кухню, там дійсно є командне змагання, яке проходить на рівних умовах. Вирішальний голос – за глядачами.
- Чим ти займаєшся на сьогодні? Над чим працюєш?
- Продовжую роботу викладача у Львівській державній фінансовій академії. Крім цього, працюю над новим репертуаром, записую нові пісні. Планую записати кліп, який, сподіваюся, вже буде у ротації з літа.
На сьогодні я більше відданий колективу „Орфей”, маємо багато концертів і гастролей. Тому, про сольні виступи думати рано.
- А як колеги з „Орфею” ставляться до твоєї „шансівської” кар’єри?
- Мені доводиться розриватися між цими двома сферами: робота з „Орфеєм” і сольний репертуар. Деколи заради зйомок, записів, доводиться відмовлятися від концертів у складі колективу. Зрозуміло, що колеги від цього не у захваті. Є перешкоди, але вони все розуміють, ми знаходимо компроміси.
- Не боїшся, що доведеться зробити вибір: робота з „Орфеєм” або сольні виступи?
- Не боюся, бо впевнений, що він не буде різким. Йому передуватиме підготовка і поступовий перехід. На сьогодні не знаю, як усе повернеться, і як складеться моя доля, творча кар’єра. У житті всяке буває. Можливо, ми навіть октетом вийдемо на естраду. Чому б ні? Це буде цікаво.
- Що побажаєш нашим читачам?
- Тримати завжди у серці те, що не згасає. Зберегти у собі це зерно. Кожна людина спроможна на здійснення чогось грандіозного і великого. Якщо не зрадити тому зерну, яке живе у душі, то все неодмінно вдасться. Щиро усім цього бажаю.

Спілкувалась Надія КУГУК.

„TV-експерт”, 2006 р.