Неофіційний сайт Павла Табакова

Після перемоги Павла Табакова у популярному телепроекті “Шанс” уже минуло три з половиною роки. Від часу всеукраїнського тріумфу співака спливло немало “творчої води”. Доробок виконавця поповнився двома альбомами – романтична збірка “Тільки ти моя” і диск колядок “Різдво для двох”, – та концертним туром містами України. Зараз молодий співак записує пісні для свого третього альбому та готується до чергового концерту, присвяченого Володимирові Івасюку.

– Концерт пам’яті Володимира Івасюка відбудеться 16 травня у Львівській філармонії в рамках знаного у світі музики фестивалю “Віртуози”, – розповів Павло Табаков “Леді М”. – Чудово, що в рік, в який музична Україна відзначає 60-річчя від дня народження і 30-річчя від часу смерті Івасюка, особистості композитора приділяють багато уваги. Це не лише вшанування його геніальності, а й гарний шанс відкрити невідомі сторінки творчості маестро.

– Павле, Ви співаєте пісні Івасюка, вшановуєте його творчість. Що саме слугувало імпульсом до цього?

– Мені це цікаво. Не перший рік беру участь у концертах, присвячених пам’яті Івасюка. Цьогоріч задумав виконувати його маловідомі твори. Перед цим зустрівся з сестрою композитора Галиною Івасюк-Крисою, з якою в нас склалися добрі взаємини. Хотів побачити партитури, написані Володимиром Івасюком. Та вони зберігаються в музеї композитора в Чернівцях. Зате Галина Михайлівна дала мені підшивку із чотирьох збірок пісень Івасюка, що видавалися малим тиражем, тому їх можна вважати раритетом. Із цих збірок відібрав дві пісні Івасюка, які рідко виконувалися. Перша “Рождение дня” на слова Андрія Дементьєва. Львівська поетеса Олеся Садова переклала текст українською. Композиція, не втративши своєї глибини, стала “Народженням дня”. Друга пісня “Шумить пшениця, як Дунай” на слова Степана Пушика. Думаю й далі відкривати для себе і публіки невідомого Івасюка. Восени хочу дати у Львові сольний концерт, присвячений композитору. Залучу оркестр. Крім естрадних пісень, звучатиме й малознана камерна музика Івасюка.

– Чим Вам імпонує постать Володимира Івасюка?

– Коли зустрічався із Галиною Івасюк-Крисою, поцікавився, чи слухав, чи любив Івасюк закордонну музику? І дізнався, що в той час, коли всі довкола захоплювалися The Beatles та ABBA, кумиром Володимира Івасюка був чеський співак Карел Готт. Але найбільше він любив українських виконавців, зокрема Анатолія Солов’яненка, платівка якого постійно лунала в будинку Івасюків. Розповіла мені Галина Михайлівна й про те, наскільки вимогливим та прискіпливим у роботі був її брат. Поетів міг по три-чотири рази розвертати, аби ті допрацьовували тексти. Івасюк тонко відчував поезію. Надзвичайно вимогливим був і до себе – максималістом у творчості. Постійно працював над собою. Запалові, з яким Івасюк створював музику, варто повчитися. Він як справжній митець згорав у творчості і з неї ж черпав життєву енергію. У цій фанатичній віддачі й захований рецепт успіху пісень Володимира Івасюка.

– Ви сам пишете музику. Яка мета: досягти популярності, як співак ,чи максимально розвинути свої композиторські задатки?

– До написання музики ставлюся з фанатизмом. Це як моя “піаноманія”: коли бачу фортепіано не можу не торкнутися його клавіш. Щодо моєї глобальної мети, то вона в тому, щоб привити публіці смак до якісного музичного продукту й вивести українську музику на високий рівень. Щоб нікому язик не повернувся сказати, що вона не вартісна, не модна. Щоб досягти цієї мети – і співатиму, і музику писатиму...

– А щодо кар’єри моделі?

– Ні, це дещо інше. Під час недавнього Lviv Fashion Week я уперше вийшов на подіум, як модель – демонстрував одяг із колекції львівської дизайнерки Мар’яни Громиш “Гуслянка”. Мені цікаве все нове. У даному випадку – цікаво спостерігати за модними тенденціями. Мода – наче образотворче мистецтво: вона може надихнути і в музичній творчості. От іще один маленький крок до досягнення моєї глобальної мети (сміється). Хтозна, за яких обставин тебе може зустріти натхнення.

– А як щодо музи, яка надихає, окрилює?..

– Найбільша моя муза – сама музика. Музика для мене – і радість, і втіха, і пошуки, і розчарування... Ще зі студентських років міг поділитися з нею найсокровеннішим.

– Після перемоги у “Шансі” Ви так і не підписали контракту з продюсером, чому?

– Ніколи не пристану на пункти контракту, за якими продюсер диктуватиме й контролюватиме кожен мій крок. Не в тому я віці й статусі. Краще сам буду собі продюсером, аніж співатиму щось на кшталт “Руки вверх”. Зрештою, у статусі “сам собі продюсер” непогано почуваюся – альбоми виходять, концерти відбуваються... А що артистові іще потрібно для повного щастя? (сміється).

– Ваші пісні та сценічний образ – романтичні. А в житті Ви який?

– У житті я – романтик, але з тверезим, адекватним поглядом на сьогодення. Сцена – втілення якихось думок, мрій і бажань, які не реалізовані або й не можливі у звичайному житті. Гадаю, усі ми романтики в душі: зі своїми мріями, переживаннями, стражданнями, надіями...

– Другий альбом “Різдво для двох” – некомерційний?

– Саме так. Перед тим, як випустити цей альбом у Львові, пробував записати його в Києві, але там, як виявилося, колядки нікому не цікаві... Якби не меценатська підтримка, збірка взагалі не побачила б світу... Якби в Україні альбоми колядок могли стати комерційними, їх випускав би кожен другий співак, а так – таких одиниці. Я ж давно хотів записати таку збірку. Й задоволений результатом. Бо стільки позитивних відгуків – і від колег по пісенному “цеху”, і від простих українців. Ми, українці, – народ, який і поспівати, і поколядувати любить.

– Наскільки серйозно українська публіка ставляться до молодих співаків? Хто Ваші прихильники?

– Серед моїх прихильників люди різного віку. Скажу так: людей не обдуриш. Вони добре відчувають, де справжнє, а де штучне. Віддавати гроші за будь-що, за неякісний продукт у нас начебто ніхто не налаштований. Моя аудиторія – це люди, яким подобається хороший вокал й інтелектуальні, творчі тексти, які ходять на концерти із “живим” звуком. У цьому ключі й працюю над своїм третім – уже комерційним – альбомом. У цій роботі я відкритий до музичних експериментів. Але головна моя вимога – незмінна: музичний продукт від Павла Табакова мусить бути якісним.

Лариса Семененко

http://www.lady-m.com.ua/3343251811a48b805473a97b0f0a39f9