Неофіційний сайт Павла Табакова

117-м любителем джазу, який офіційно поповнив лави нещодавно заснованого у Львові „Джаз-клубу”, став співак Павло Табаков.
Переможець телепроекту „Шанс” зацікавився новоствореним музичним об’єднанням із перших днів його існування. І невипадково, адже за плечима Табакова - потужне джазове минуле: програма в одному із джаз-клубів, виступи на джаз-фестивалях. А торік співак був учасником успішного літературно-музичного проекту „Джаз-кафе” – разом із поетесою Мар’яною Савкою та джаз-бендом “Оркестра Vito”.
- Джаз – стиль музики, до якого я завжди нерівно дихав, - каже Павло Табаков. – Мене завжди манили звуки джазу. А Френк Синатра, Луї Армстронг, Елла Фіцджеральд – виконавці, на яких хотілося і хочеться рівнятися. Більше того, власну подальшу пісенну кар’єру бачу у контексті джаз-культури.
Не встиг Павло Табаков отримати картку члена „Джаз-клубу” під номером „117”, як на черговій зустрічі товариства музичних гурманів запропонував запровадити традицію. Спершу співак, слухаючи імпровізації музикантів, не втримався і приєднався до джем-сейшена – виконав хіт з репертуару французького шансоньє Шарля Азнавура „Une vie d’amour” («Вічна любов»). А згодом зібрав із столів присутніх папірці з побажаннями („Джаз-клуб” прописаний у „Квартирі 35”, що на другому поверсі мистецького об’єднання „Дзига”, а завсідники цієї кав’ярні уже звикли, що разом із чаєм та кавою їм приносять цукерку із листочком-побажанням) – й почав наспівувати зовсім не придатні для джазового співу філософські тексти. Опісля закликав до сміливого експерименту усіх охочих. Таких виявилося тільки двоє – співачки, що співпрацюють із Табаковим як бек-вокалістки. „Хтозна, можливо, така імпровізація стане однією із традицій клубу”, - сказав згодом Павло.
Спостерігаючи за джазовими імпровізаціями „активістів” „Джаз-клубу” (того вечора свою виконавську майстерність демонстрували відомі у Львові музиканти, серед яких – гітарист Сергій Гурін, акордеоніст Віктор Янчак, барабанщик Андрій Войтюк), Павло Табаков зробив висновок: „За тим, як грає кожен із них, можна зрозуміти, у кого який настрій, у кого які думки”. Й додав: „І взагалі, найбільша принада джазу в тому, що ця музика – це спосіб мислення”.